Реклама:
Сучасні медичні технології дозволяють провести безболісний та водночас інформативний огляд дитини, що дозволяє батькам побачити аденоїди дитини. Називається метод ендоназальної риноскопії або відеориноскопії.
Особливі труднощі і зокрема, у дитячій оториноларингології, пов'язані з діагностикою захворювань у дітей. Скарги та історію хвороби у маленького пацієнта дізнатися часто неможливо. Оцінка больових відчуттів залежить від терплячості дитини, розповісти характер і спектр своїх больових відчуттів (коліт, ниє, лоскоче, перчить і т.д.) дитина ще не може. А іноді, дитина, налякана майбутнім оглядом, може приховувати свій біль. І тут хочеться сказати окреме «дякую» батькам, які заспокоюють свою дитину зауваженням: А зараз лікар зробить тобі укол – знатимеш, як балуватись!.. кричати, плакати тощо, потрібне підкреслити. Батьки! Не треба лякати дітей лікарями, лікарнями, уколами! Далі навіть профілактичний огляд у лікаря може стати серйозним випробуванням міцності ваших нервів, стійкості психіки вашої дитини та головним болем медперсоналу.
У практиці дитячого отоларинголога необхідні дуже уважне зіставлення та лікарська спостережливість, щоб на підставі розповіді батьків та зовнішнього враження скласти об'єктивну картину загального стану та місцевого статусу. Необхідно враховувати також відсутність у дитини, природного для дорослої людини, занепокоєння за своє здоров'я. Наприклад, при втраті чи зниженні слуху у дитини. У таких ситуаціях при докладному розпитуванні батьків з'ясовується, що малюк вже кілька місяців перепитує, а батьки розцінюють це як неуважність дитини; дитина просить збільшити гучність телевізора чи підсідає ближче до нього…
У зв'язку з цими обставинами у дитячій оториноларингології велика роль об'єктивних методів діагностики, які пов'язані з суб'єктивними даними. Наприклад, про стан слухової функції у ранньому дитячому віці неможливо дати кваліфікований висновок на підставі відповідей дитини. Однак саме в цьому віці важливо встановити характеристику та ступінь приглухуватості, оскільки з розвитком слуху пов'язаний розвиток мови та інтелекту дитини. Найчастішим діагнозом, з приводу якого звертаються батьки і який найчастіше діагностує дитячий отоларинголог – аденоїдні вегетації. Цей діагноз змушує багатьох батьків проконсультуватися у кількох фахівців, щоб з'ясувати ступінь і можливість лікування аденоїдних вегетацій.
Збільшення розмірів аденоїдних вегетацій формує два головні симптоми, що свідчать про наявність аденоїдів - порушення носового дихання та порушення слуху. Головним, найбільш суттєвим та найнебезпечнішим наслідком аденоїдів є постійне порушення носового дихання. Відчутна перешкода для проходження повітряного струменя призводить до дихання через рот, а, отже, до того, що ніс не може виконувати свої функції, які, у свою чергу, дуже важливі: у дихальні шляхи потрапляє не оброблене повітря - не очищене, не зігріте і не зволожений. Що призводить до частих та тривалих запальних захворювань верхніх дихальних шляхів (ангіни, ларингіти, трахеїти, бронхіти, пневмонії). Часто такі діти страждають поганим апетитом, скаржаться на головний біль.
Зовнішній вигляд дитини з аденоїдами характерний - постійно відкритий рот, згладжені носогубні складки, постійні виділення з носа, подразнення шкіри під ним. Так званий "аденоїдний тип обличчя".Постійно утруднене носове дихання дає і локальні ускладнення: у порожнині носа виникають застійні явища, набряк слизової оболонки носових ходів, нежиті нежиті. Це і постійний кашель, зумовлений затіканням відокремлюваного з носоглотки в нижні відділи глотки і який безуспішно лікують тижнями за допомогою сиропів, що відхаркують. Нерідко виникають запалення пазух носа (гайморити, етмоїдити), у дитини змінюється голос – вона стає гнусовою. Порушення прохідності слухових труб, у свою чергу, призводить до погіршення слуху, частих отитів.
Вираженість цих симптомів багато в чому визначатиметься ступенем збільшення аденоїдної тканини. Усього розрізняють аденоїдні вегетації I, II та III ступеня. Як же діагностують ступінь аденоїдів?
Аденоїди - це глоткова мигдалина. Побачити її під час огляду порожнини рота практично неможливо. У поодиноких випадках при максимальному ступені аденоїди можна побачити при фонації.
На звичайному прийомі, дитячий отоларинголог може оглянути аденоїди методом задньої риноскопії: за допомогою спеціального маленького круглого дзеркальця на довгій ручці, введеного глибоко в ротову порожнину, до задньої стінки глотки. У ньому можна побачити ковтковий мигдалик. Простий метод лише теоретично, оскільки введення дзеркальця навіть у дорослих викликає дуже часто реакції у вигляді позивів на блювання тощо. При передній риноскопії, яка проводиться носовим дзеркалом, введеним у ніс, визначити збільшення аденоїдних вегетацій, їхній стан також досить складний.
Нерідко використовується пальцеве дослідження носоглотки. Лікар обмацує через рот аденоїдні вегетації і робить висновки про їхній ступінь, особливості росту і щільність тканини. Однак, після такого дослідження, дитина боїться йти до лікаря, «якого є дзеркало»…
Сучасні медичні технології дозволяють провести безболісний і водночас інформативний огляд дитини. Цей огляд інформативний як для дитячого отоларинголога, а й дозволяє батькам побачити аденоїди дитини. Називається метод ендоназальної риноскопії або відеориноскопії. Проводиться вона за допомогою ендоскопів, які мають маленьку камеру. Зображення відображається на екрані та фіксується на цифровий носій. Процедура зазвичай переноситься дітьми спокійно, а достовірність діагностики висока.
Тут наведено фотографії, зроблені під час ендоназальної риноскопії та відеориноскопії у дітей, консультованих в обласній дитячій клінічній лікарні м. Дніпропетровська.
АДЕНОЇДИ
I ступінь
II ступінь
II -III ступінь
III ступінь
НОГЛОТКА:
стан через 2 місяці після аденотомії
ГОСТРИЙ АДЕНОЇДИТ
ХРОНІЧНИЙ АДЕНОЇДИТ
СЛІЗИСТО – ГНІЙНИЙ ВІДДІЛЮВАЛЬНИЙ У ЗАДНІХ ВІДДІЛАХ СПІЛЬНОГО НОСОВОГО ПРОХОДУ
Цей діагностичний метод є високоінформативним і для дослідження нижчележачих відділів глотки та гортані. Так, наприклад, можна побачити вроджену патологію гортані у найменших пацієнтів, для звичайного огляду яких був би необхідний анестезіологічний посібник. Також можна побачити запальні захворювання гортані, пухлини та пухлиноподібні утворення.
ВРОДЖЕНИЙ СТРИДОР ГОРТАНІ
ПАРЕЗ ГОЛОСОВИХ СКЛАДОК
ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
ПАПІЛОМАТОЗ ГОРТАНІ
Свого максимального розміру глоткова мигдалина досягає у віці від 4 до 7 років. У періоді статевого дозрівання лімфоїдна тканина значно зменшується в розмірах, але, до цього часу дитина може набути великої кількості серйозних захворювань - і з боку органів вуха, горла, носа, і з боку легень, нервової системи. Вичікувальна тактика не виправдана - на практиці трапляються випадки, і вони описані в медичній літературі, коли дорослим пацієнтам доводиться проводити аденотомію.
Консервативні методи - частота позитивних ефектів прямо пов'язана зі ступенем аденоїдів: чим менше глоткова мигдалина, тим ефективніше консервативне лікування. Вибір консервативних методів є великим. Це і загальнозміцнюючі засоби (вітаміни, імуностимулятори), і назальний душ спеціальними розчинами, і закопування в ніс лікарських препаратів, що мають протизапальні, антиалергічні та антимікробні властивості.
При неефективності консервативних методів - вирішується питання операції. Операція видалення аденоїдів зветься "аденотомія". Показанням до аденотомії є не тільки розміри аденоїдних вегетацій, але й ускладнення, що викликаються відносно невеликими ступенями аденоїдів (наприклад, аденоїди І-ІІ ступеня можуть призвести до значного зниження слуху, розвитку ексудативного отиту).
У кожному конкретному випадку, яке лікування: оперативне втручання або консервативне лікування визначає дитячий отоларинголог.
Аденотомія не є невідкладною операцією. До неї бажано підготуватись, пройти необхідне обстеження тощо. Небажана операція під час епідемій грипу після перенесених гострих інфекційних хвороб. Нескладність операції не є свідченням безпеки операції. Можливі ускладнення як і за будь-якої іншої операції.
На сьогоднішній день у нашій клініці, як і в клініках Європи та США оперативне лікування аденоїдів виконується тільки під загальним ендотрахеальним наркозом, щоб уникнути фізичної та психічної травми дитини, з використанням сучасних препаратів останнього покоління. Операція виконується під контролем ендоскопічної техніки із записом на цифрові носії. Пацієнти після операції перебувають у стаціонарі 1 добу.
Василенко М.Г., Валов В.Г., Ковтун Л.П.,
Товстолит В.П., Щудро С.А., Жовтоног И.Н.
"Регіональний медичний центр родинного здоровя"
Дитячий ендоскопічний центр
Дата публікації: 30.08.2022
Публікацію перенесено на новую страницу.
Statistics: 262
