Реклама 2025:
Дисбактеріоз... Цим всеосяжним діагнозом педіатри пояснюють новоспеченим матусям проноси-запори, біль у животі, діатез та багато іншого.
Озброївшись баночкою з дитячими фекаліями та пристойною сумою грошей, мами біжать здавати аналізи "на дисбактеріоз". У більшості випадків його знаходять, розглядаючи з розумним виглядом підгузник, лікар робить висновок: "Як я й казав, кашка недостатньої щільності, зелені відтінки превалюють над жовтими і т. д." А далі починається виснажливе і часто малопродуктивне лікування цього самого дисбактеріозу. Чому так відбувається і чи є що лікувати? Розібратися в хаосі, що склався навколо майже вже містичного поняття "дисбактеріоз", нам допоможе лікар вищої категорії з 30-річним практичним стажем Володимир Володимирович Василенко.
- Володимире Володимировичу, у багатьох малюків після виписки з пологового будинку виявляють дисбактеріоз. Що це за такий діагноз?
- Сам би хотів запитати у тих, хто його ставить. Судячи з численних звернень, дисбактеріоз сьогодні - чи не найпоширеніша "хвороба". Але хотілося б звернути вашу увагу на те, що у Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) ця рубрика відсутня, й ті симптоми, які зазвичай приписуються дисбактеріозу кишки, є проявом синдрому подразненого кишечника або прихованої лактазної недостатності. Проте цей діагноз часто вживається у медицині країн колишнього СРСР.
Словом "дисбактеріоз" зазвичай позначають зміни співвідношень та складу нормальної мікрофлори організму. Або, у побутовому розумінні, зміни, через які відбуваються різні позакишкові ускладнення. А лікувати їх слід, насаджуючи певні мікроби. Саме це намагаються навіяти деякі вчені, гадаючи над купкою фекалій (як колись давньоримські, що гадали по польоту птахів).
Більшість же провідних гастроентерологів визнають, що діагноз "дисбактеріоз кишечника" не має клінічної складової - іншими словами, такої хвороби просто не існує!
- Навіщо ж тоді педіатри радять здавати "кал на дисбактеріоз"?
- Що стосується лікарів, то "обстеження" були їх прибутковою статтею ще в Середні віки. Досить згадати дразнилку геніального професора Франсуа Рабле: "Кал та сеча - хліб для лікаря" [Stercus et urina medici sunt prandia prima]. Логічні побудови таких ескулапів, присвячені дисбактеріозу, базуються на фундаменті трудомісткого та дорогого дослідження, суть якого в тому, що результати вивчення кількох видів бактерій у шматочку калу механічно перекладаються на найскладнішу кишкову мікроекологічну систему. А це, якщо проводити аналогію, вивчення жару як причини грипу.
- Напрошується питання, що ж тоді лікують мами, коли дають дітям бактеріофаги, пробіотики?
- Питання, треба сказати, риторичне. Загальновідомо, що бактеріофаги не належать до ліків. Фаги повністю перетравлюються в шлунку, тому від них відмовилися ще на зорі медичної мікробіології. Живі мікроби при прийомі внутрішньо теж далеко не стовідсотково ефективні, як нам намагаються це уявити любителі лікування, чи, правильніше сказати, корекції дисбактеріозу. Найчастіше мікрофлорі кишечника дитини просто треба дати можливість сформуватися без втручання ззовні. Але в принципі це, з дозволу сказати "лікування" абсолютно нешкідливо. Яким би не був результат аналізу, найчастіше призначають стандартні "Хілак форте" та "Лінекс", іноді, щоправда, пропонують спочатку пропити один із "бактеріофагів". Педіатри, які особливо знаються на "фагах", старанно пояснюють матусям, яких мікробів вбиває стафілококовий, а яких коліпротейний "фаг", демонструючи своє явно непомірне захоплення мікробіологією, незрозумілою і чужою їм за своєю природою (Сміється.)
- А з чого взагалі малюкам стали ставити діагноз "дисбактеріоз"?
- Про це історія замовчує. Справа в тому, що скрізь є св. Письмо та св. Переказ. У підручниках педіатрії, наскільки я знаю, це питання оминають, тобто дитячих лікарів у медінститутах цього не вчать.
Швидше за все, поняття "дисбактеріоз" виникло з хронічного панкреатиту. При порушенні виділення панкреатичного соку ТОНКА кишка не дезінфікується, до неї потрапляють мікроби з товстої кишки, що спричиняє певні клінічні прояви (вирування, порушення всмоктування поживних речовин). Правильна назва цього явища - "синдром надлишкового бактеріального росту в тонкій кишці". Ця недуга потребує медикаментозного лікування.
А для малюків, у яких бувають такі проблеми з животиком, як, наприклад, здуття, або аналіз калу "кудись відхилився", вигадали нововведення - дисбактеріоз. В даний час пішли ще далі: після моїх критичних виступів ті ж учені "відмежувалися" від дисбактеріозу - називають його тепер солідніше "дисбіозом". Ймовірно, щоб остаточно всіх заплутати...
- Коли ж закрутилася вся ця спіраль вивчення "мікробного світу" кишечника?
- На зорі мікробіології використовували метод виділення мікробів з фекалій та подальшого вирощування їх на живильних середовищах. Незабаром стало ясно, що примітивний бактеріологічний метод неадекватний. До речі, основою кишкової мікрофлори є не класичні бактерії, а бактероїди, які при використанні цього старовинного методу взагалі не враховувалися. Вчені, що по-справжньому вивчають питання взаємодії людини та мікробів, застосовують інші способи. Практично лише сучасні молекулярні методики вважатимуться прийнятними з метою оцінки кишкової флори, а й вони дають вичерпного результату: до 75% різновидів мікробів залишаються не класифікованими. Зміст мікробів у калі не відображає реальної ситуації у просвіті тонкої та товстої кишок, а тим більше у пристінкових біотопах – тому й кажу, що аналіз цей методично не коректний.
Та й сам паркан матеріалу представляє серйозну проблему (половина мікробів - з навколишнього середовища). У сприятливих умовах при послідовному розподілі одна бактерія на добу породжує близько 2 млрд. особин. Уявіть, як змінюється "флора", поки ви збираєте какашки, несете в лабораторію, і там вони стоять біля батареї опалення. Так що улюблена фраза педіатрів "у вашої дитини в аналізі патогенна флора превалює над позитивними мікробами - відновлюватимемо баланс" досить забавна. Чи згодні?
- Добре, але в яких випадках дитині все ж таки варто здати аналізи?
- Коли є підозра на одну з кишкових інфекцій (їх можна подивитися в Довіднику з інфекційних хвороб), проте аналіз це цілком конкретний, а не дослідження "флори та фауни взагалі"!
- Цікаво, а занепокоєння педіатрії проблемою не лише дитячого, а й дитячого дисбактеріозу дала якісь результати? Проблеми із травленням у дітей стали зустрічатися рідше?
- Проблеми з травленням у дітей стали зустрічатися набагато частіше, але у формі так званих "функціональних розладів", яких офіційно визнана чортова дюжина (тобто 13 окремих порушень). Найчастіше ми намагаємося знайти якісь цілком певні причини, хоча реальні дослідження показують, що нудота і вирування в животі в молодшому шкільному віці обумовлені не дискінезією жовчовивідних шляхів і не "реактивним" (теж предмет обговорення!) панкреатитом, а є бунт організму проти солодкого газування та іншої погані. Відповідно, у старших класах печія та інші напасті мучать не через "гастрит" і шлунковий рефлюкс, а є результатом вживання пива і тютюну. Хоча, звісно, мають значення й інші фактори...
Зрозумійте, якщо бабки і діди майбутнього чоловічка ще живі (гени!), дитина зачата на тверезу голову, мати не вживала під час вагітності алкоголь і не пила більше п'яти чашок кави на день, її первісток, що з'явився після восьмого місяця внутрішньоутробного розвитку, не потребував. Він радше здоровий, ніж хворий.
- Що ж Ви порадите мамам, які впевнені, що малюка турбує живіт і причиною цього - дисбактеріоз?
- Найчастіше проблеми з животом у ранньому віці обумовлені звичайною дитячою колікою. Заходи проти кольки не ефективні. Як правило, з дорослішанням це проходить, і ніякий дисбактеріоз лікувати не потрібно. Знайдіть розумного і необтяженого вселікування педіатра, який не буде говорити про те, чого не розуміє. Наприклад, про дисбактеріоз... А головне, щоб він умів відрізнити хворобу від фізіологічних "труднощів зростання". Адже лікарське мистецтво багато в чому визначається вмінням правильно управляти процесами, які природно протікають в організмі.
- І справді, скільки людей народилося, виросло, і поняття не мають, була у них у дитинстві порушена мікрофлора чи ні...
- Цілком з Вами згоден. Вся справа у харчуванні. Здорове харчування обов'язково містить живі мікроби. Природна жива складова частина їжі називається "пробіотиком", а їжа, що містить у достатній кількості необхідні нам мікроби, - пробіотичними продуктами. В Україні - це йогурт, кефір, квашена капуста, у казахів - "айран", у вірмен - "мацун", у грузинів - "мацоні", у таджиків - "чургут" тощо. Так навіщо пити біологічно активні добавки, коли можна просто нормально харчуватися?
- То в чому ж, на Вашу думку, основні причини дитячих проблем із травленням сьогодні?
- Дитині доступні два фізичні задоволення (а дорослим - три, включаючи тілесне кохання): м'язова радість і смачна їжа. У школі дитини катують гіподинамією (і виробляють з неї життєву звичку), а вдома – харчовими обмеженнями (смак підміняється "користою"). Неприродне життя з молодих нігтів - і є хронічний стрес, який у слабких натур призводить до різних психологічних та фізичних наслідків.
Так що не треба шукати дисбактеріоз і лікувати те, чого в природі не існує, а якщо і існує, то, як явище вторинне: "який стіл, такий і стілець". Homo sapiens, він тому і sapiens, що має розум, а значить, і можливість його використовувати. Про це не варто забувати батькам, особливо щодо своїх дітей.
[За матеріалами публікацій 2010 року]
Дата публікації: 10.10.2025
Statistics: 17
