Реклама:
Найбільше перфорацій спостерігається восени і навесні - під час сезонного загострення хвороби, в обідній і нічний час. Розвитку цього ускладнення сприяють грубі порушення режиму харчування, прийом алкоголю, фізична та психоемоційна напруга, інфекційні, системні захворювання та ін.
Перфорація виразки шлунка є одним із найчастіших ускладнень цього захворювання. За даними літератури, близько 30% оперативних втручань при виразковій хворобі виконують із приводу перфорації. Перфоративна виразка за частотою посідає четверте місце серед інших гострої хірургічної патології органів живота.
Перфорація виразок частіше буває у чоловіків (жінки становлять приблизно 10% всіх хворих). Це ускладнення може розвинутись у будь-якому періоді життя, але частіше у 21—59 років. У літературі є велика кількість описів одночасної перфорації кількох виразок.
Локалізація перфоративних виразок розподіляється наступним чином: виразки дванадцятипалої кишки - 43%, пілоричного відділу шлунка - 36%, антрального відділу шлунка - 12%, тіла шлунка - 6%, кардіального відділу шлунка - 2% - 1%.
Давність захворювання шлунка до моменту перфорації може бути різною. 10% людей в анамнезі не мають симптомів виразкової хвороби або інших хвороб шлунка. Найбільше перфорацій спостерігається восени і навесні - під час сезонного загострення хвороби, в обідній і нічний час. Розвитку цього ускладнення сприяють грубі порушення режиму харчування, прийом алкоголю, фізична та психоемоційна напруга, інфекційні, системні захворювання, деякі діагностичні та лікувальні процедури (рентгенологічне дослідження шлунка з барію сульфатом, зондування товстим зондом, фіброгастроскопія).
Прийнято таку класифікацію перфоративних виразок: 1) типова (класична) перфорація у вільну порожнину очеревини; 2) атипова перфорація (прободіння задньої стінки, прикрита перфорація, перфорація у комбінації з кровотечею, перфорація післяопераційних пептичних виразок).
Частота буває типова перфорація. Вливається вміст шлунка або ДПК діє на очеревину фізично, хімічно, а пізніше і як бактеріальний фактор. Велике значення має «опік» очеревини вільною соляною кислотою, що викликає клініку «первинного шоку».
У 6-8% хворих спостерігається так звана прикрита перфорація (регforatio tecta), під час якої перфораційний отвір закривається ділянкою сальника, шматком їжі або прилеглим органом. При цьому патологічний процес набуває локального характеру. Прикрита перфорація може знову стати відкритою, призвести до утворення внутрішньочеревних (частіше підпечінкових та піддіафрагмальних) абсцесів або загального перитоніту.
У 4% хворих спостерігаються інші атипові перфорації. Може наступити перфорація виразки в заочеревинний простір (у разі положення виразки на задній стінці ДПК або на невеликій лівій кардії ділянці задньої стінки шлунка).
За секційними даними, перфоративна виразка є причиною смерті 25 - 50% хворих з цим захворюванням. На розтині виявляється картина перитоніту, виражена різною мірою залежно від часу перфорації.
У перші години в черевній порожнині є фібринозний наліт лише біля місця перфорації. Через 10-12 годин він переходить на сальник, петлі кишківника. Наприкінці 1-ї доби в черевній порожнині виявляється вже значна кількість фібринозно-гнійного ексудату. Приєднується парез кишківника. Між спаяними кишковими петлями нерідко утворюються абсцеси. В окремих випадках спостерігаються підпечінкові та піддіафрагмальні абсцеси.
При мікроскопічному дослідженні в місці перфорації виявляється повне заміщення м'язової оболонки стінки органу рубцевою тканиною. Іноді відбувається перфорація в області ушитої виразки, що пояснюють гранулематозною гігантоклітинною реакцією в місці залишків шовного матеріалу. Ряд авторів вказують, що на відміну від виразок шлунка краю перфоративної виразки ДПК малігнізовано дуже рідко. Діаметр перфораційного отвору найчастіше дорівнює 0,3-0,5 см. Характерною особливістю перфоративної виразки є прямовисність її країв. У досить товстому шарі некрозу виявляється значна кількість лейкоцитарного детриту. У зоні некрозу відзначаються набухання та фрагментація еластичних волокон, що пояснюється перетравлюючою дією шлункового або панкреатичного соку, а також еластази.
За матеріалами http://surgeryzone.net
Дата публікації: 22.06.2023
Публікацію перенесено на новую страницу.
Statistics: 233
