Реклама:
І вже за місяць відчув позитивні зміни. Це зафіксовано в аналізах онкологічного відділення лікарні, де я спостерігаюсь. На плановій перевірці в онколога лікар з подивом сказав: «Набагато краще!»
- Я був психологічно готовий до репатріації до Ізраїлю. Перспективи бачилися найперспективніші. Коли я приїхав сюди, брав участь у семінарах Відкритого університету Ізраїлю з перспективою продовжити в ньому працювати. Їздив у видавництво Маханаїм і вже почав із ним співпрацювати... Єдине, до чого я не був готовий, це до лікарського діагнозу. Він перекреслив усі мої плани.
Я розповідаю це спокійно, вільно, тому що на цей час отримав якесь психологічне розкріпачення. Діло було так. Рік я прожив у Ізраїлі, у кібуці за програмою «Перший рік на Батьківщині». Все було чудово: ульпан, робота, пасторальна атмосфера в одному з кібуців на півночі. Пішов працювати на завод, де зазнав незначної травми. І коли здавав аналіз крові, з'ясувалося, що маю безсимптомну лейкемію. А я ж нічого не відчував, не було жодних грізних ознак! Навпаки, був чудовий настрій та націленість на кар'єру.
Коли таке чуєш, ніби «обухом по голові» отримуєш. Так несподівано. І тут почалася перевірка на міцність – і мою, і сім'ї... Мені довелося усамітнитися. Рідні були налякані та нічим не могли допомогти.
Коли я пройшов усі перевірки, мені запропонували хіміотерапію.
- Наскільки мені відомо, Ви відмовилися. Це дивно.
- Я скажу, чому відмовився. Це з Пінхасом Полонським. Точніше, з його дружиною. Коли я працював у книжковому видавництві «Маханаїм», де Пінхас Полонський видавав свої книги, почув, як його дружина – релігійна жінка, розмовляла зі своїми подругами. Йшлося про лейкемію та хімеотерапію. І вона сказала: «Я настільки вірю в Бога, що жодної хімії не хочу. Бог мене зцілить! Я глянув на неї... Знаючи про успіхи ізраїльської медицини, я подумав: «Мені б таку віру! Але я не ризикнув би». Але коли торкнулося мене, мені запропонували хімеотерапію... Причому, у нас лікарі говорять правду, а не заспокоюють. Мені сказали: Якщо Ви робите хімеотерапію, у Вас гарантія 6 - 7 років, не робите - 5 - 6 проживете. А терапія триватиме рік». І тоді я згадав цей випадок і вирішив довіритись Всевишньому.
Бог дав розум. Коли вже пролунав такий діагноз, то у людини виникає питання, «як ти дійшов до такого життя?». І єдиний вихід – змінювати спосіб життя та спосіб думки. Починаючи від харчування і до ментальних навичок, від яких треба йти.
- Тобто, Ви не стали просто молитися і чекати милості від Всевишнього?
- Ні! У Всевишнього немає рук, окрім твоїх! Я робив суто практичні дії. Обставини склалися так, що на два роки я перейшов на абсолютний кашрут. Мій стан, і фінансовий, і фізичний, був такий, що я змушений був харчуватися в благодійній їдальні, і там була тільки кошерна їжа. Два роки такого суворого режиму... Я вважаю, що вони спрацювали.
- А лікарські препарати Ви якісь приймали?
- Жодної таблетки я не прийняв. Лише хірургічне втручання. Але тут уже нікуди не дінешся. У мене виявили чотири види онкології! Але, знаєте, поки вони між собою розбираються, від чого я маю померти – я живу :))).
Фітокомплекс Левицького я приймаю останнім часом, уже понад два роки, з того моменту, як Борис Феліксович Песін почав мені його привозити. Зізнаюся, спочатку я поставився до препарату скептично. Але все ж таки почав приймати, згідно з отриманими рекомендаціями, оскільки з Борисом Феліксовичем знайомий дуже багато років, і я йому довіряю, до того ж імениті лікарі підтверджують доцільність застосування Фітокомплексу Левицького. І вже за місяць відчув позитивні зміни. Це зафіксовано в аналізах онкологічного відділення лікарні, де я спостерігаюсь. 17 січня я був на плановій перевірці в онколога. Зазвичай я ніколи не ставлю питання про те, хороші чи погані результати. Раптом почую щось таке, чому й сам радий не буду. А цього разу відчув якусь фортецю в організмі і спитав. Лікар з подивом сказав: «Набагато краще!»
- Ваша історія незвичайна! Звичайно, рекомендувати іншим слідувати Вашим шляхом не можна, але надії в ній – океан!
- Дякую, але це розповідь так звучить. А взагалі це повсякденне, щоденне життя зі скрупульозною роботою над собою і, звісно, надією на краще.
- Ви не згадали про ще одну дуже важливу програму, яку мають намір втілити в життя. Я маю на увазі Центр допомоги онкохворим. Прекрасна та дуже потрібна ідея. Адже, коли людина дізнається про діагноз, вона зовсім втрачена. Навіть якщо в його розташуванні найкраща у світі ізраїльська медицина. До того ж, рідні та близькі теж не дуже розуміють, чи йому так здається. Як Вам прийшла ця ідея і що саме Ви хочете створити?
- Дякуємо за питання. Він дуже важливий для мене. Відразу скажу, в Ізраїлі вже існує дуже розвинена мережа допомоги та взаємодопомоги онкохворим. Таке суспільство було й у нас в Афулі, робота якого нині зійшла нанівець. У його діяльності я участі не брав, тому що був зайнятий собою, і просто не ладен був виносити свою ситуацію на загальний огляд. Зараз, коли я отримав відповіді лікаря, я поговорив з віце-мером доктором Борисом Юдісом про те, що хочу відродити роботу Центру, і він сказав: «Я обов'язково підтримаю тебе в цьому». На півночі Ізраїлю окружною програмою допомоги онкохворим займається віце-мер міста Нацрателіта. Ми плануємо з ним зустрітися та розробити план дії в Афулі. Я перебуваю на початку проекту, підтримка у мене є, і я думаю, що зможу створити нестандартний підхід у цій роботі.
- Ви вже бачите якісь шляхи реалізації цих планів?
- Звичайно! Я хотів би направити людину на шлях самозцілення. Безумовно, я розумію, що не потрібно ігнорувати світові досягнення в галузі фармакології та медицини, не можна всіх стригти під один гребінець, мій досвід швидше виняток із загальних правил, але акцент на значущості зміни, насамперед себе – це дуже важливо для позитивного результату . До того ж, я обов'язково буду вибудовувати свою діяльність і за допомогою Фітокомплексу, оскільки це я перевірив на собі.
Справа в тому, що внутрішній настрій людини і ставлення до неї оточуючих іноді більше означають, ніж таблетки. Я вважаю, що говорити здоровий спосіб життя неправильно. Правильно – «прийнятний спосіб життя у цій ситуації. Найбільш активний».
- Максимально?
- Ось саме! Я міг би лежати на дивані, приймати пігулки і думати, скільки мені залишилося? Але я займаюся громадською діяльністю, фото-відеозйомкою, контактую з дуже цікавими людьми. Позитивно налаштованими, зайнятими улюбленою справою. Це мене підстьобує бути в тонусі. Адже, оскільки вони люди здорові, вони не роблять жодних знижок на мої болячки, а я не можу їх гальмувати. Таким чином, я живу у ритмі здорової людини. І, мабуть, цей зовнішній розпорядок дня впливає на мій внутрішній годинник. Ніколи хворіти!
- До речі, одна з властивостей Фітокомплексу Левицького, яку відзначають люди, які приймають препарат, – приплив енергії.
- Підтверджую. Від Фітокомплексу у мене найкращі враження.
Розкажу один випадок. У моїх знайомих дідусеві поставили діагноз: хвороба Альцгеймера. І я передав йому півпляшки, бо людям треба допомагати. Знаєте, дідусь досі живе сам, без сторонньої допомоги. Начебто, пригальмувало.
Більше того, що я отримав роботу, я пов'язую також з Фітокомплекс. Обставини склалися так, що мені знадобилися гроші. А куди я можу влаштуватись, якщо мені за 60? Пішов на охорону. Причому на охорону стадіонів, яка підтримує громадський порядок. А щоб отримати цю роботу, потрібно було здавати нормативи, крав магу (розроблена в Ізраїлі військова система рукопашного бою). Звичайно, прийоми простіші за ті неймовірні трюки, які нам демонстрував інструктор. Але треба було і бігати, і боксувати. Так ось, я здав! Ще й на рівні тих, хто відслужив у ізраїльській армії.
І знаєте, поки я п'ю цей Фітокомплекс, я ходжу на роботу. У мене такий розпорядок: з восьми до дванадцятої я за комп'ютером, з другої до години – на свіжому повітрі, на футболі чи баскетболі, короткий сон – і знову робота. Мені ніколи думати про хворобу.
- Ви берете активну участь у переговорах про організацію більш тісних контактів між Дніпром та Афулою. У контексті сьогоднішнього інтерв'ю, чи є якісь напрацювання?
- Думаю є перспективи. У Афулі перебуває величезний медичний центр республіканського значення, де роблять усі види операцій, до пересадки. Я в ньому спостерігаюсь. Там дуже багато російськомовних лікарів.
Доктор Борис Юдіс дуже зацікавлений у контактах з нашим містом – саме він з Харкова і дуже тепло ставиться до України та Дніпра, зокрема. Він готовий прийняти делегацію із заявкою про теми, однією з яких може бути і медична.
Коли я зроблю свій онкологічний проект, ми напевно зможемо приймати невелику кількість хворих і для обстеження, і для відвідування святих місць. І це дуже доречно. Як кажуть в Україні, «як тривога – то до Бога». Причому конфесія не має значення.
- Я думаю, що проект буде реалізований, оскільки вже з того, що Ви розповіли, видно, що потенціал величезний. І на завершення розмови. Ваше життєве кредо? Що б ви побажали нашим читачам?- Моє життєве кредо – бути корисним людям. Чи не споживати, а віддавати. А побажати я хочу здоров'я, здоров'я та ще раз здоров'я. І реалізації добрих планів та ідей.
ТОВ «НВО «ПІКінвест» - Фітокомплекс Левицького
Дата публікації: 23.02.2023
Публікацію перенесено на новую страницу.
Statistics: 250
