Види епікондиліту, причини та методи лікування
Епікондиліт — це захворювання, яке супроводжується болем у ділянці ліктьового суглоба та порушенням функції руки. Найчастіше воно виникає внаслідок повторюваних рухів, надмірного фізичного навантаження або тривалої роботи, пов’язаної з напруженням м’язів передпліччя.

Проблема може виникати не лише у спортсменів, а й у людей, які багато працюють за комп’ютером, займаються ремонтом, будівництвом, кулінарією або виконують інші одноманітні рухи руками.
Без своєчасного лікування біль може стати хронічним, обмежувати рухливість руки та заважати виконанню звичайних побутових і професійних завдань. Тому важливо розуміти, які існують види епікондиліту, чому він розвивається та які сучасні методи лікування допомагають відновити функцію ліктьового суглоба. Пройти лікування епікондиліту Ви можете в центрі вертебрології Кінезі, перейшовши за цим посиланням - https://vertebrolog.kiev.ua/ua/epikondilit
Що таке епікондиліт і чому він виникає?
Епікондиліт — це патологічний стан, пов’язаний із перевантаженням і дегенеративними змінами сухожиль у місцях їх прикріплення до надвиростків плечової кістки. Надвиростки — це кісткові виступи в нижній частині плечової кістки, розташовані з внутрішнього та зовнішнього боків ліктя.

У нормі сухожилля забезпечують передачу зусилля від м’язів до кісток, завдяки чому людина може згинати, розгинати кисть і виконувати різні рухи. Однак постійне повторюване навантаження призводить до мікропошкоджень сухожильної тканини. Якщо вона не встигає відновлюватися, поступово розвиваються дегенеративні зміни, з’являється біль і знижується сила руки.
Основні причини розвитку епікондиліту:
- регулярні повторювані рухи кистю та передпліччям;
- надмірні фізичні навантаження під час занять спортом;
- робота з інструментами, вібраційним обладнанням або важкими предметами;
- неправильна техніка виконання спортивних вправ;
- тривала робота за комп’ютером із постійним напруженням м’язів передпліччя;
- недостатнє відновлення після фізичних навантажень;
- вікові зміни сухожильної тканини.
Важливо розуміти, що епікондиліт не завжди є класичним запальним процесом. У багатьох випадках основну роль відіграють дегенеративні зміни сухожиль, тому сучасна медицина часто використовує термін «тендинопатія».
Основні види епікондиліту
Залежно від локалізації ураження розрізняють два основні види захворювання.
1. Латеральний епікондиліт («лікоть тенісиста»).
Це найпоширеніша форма захворювання, за якої уражаються сухожилля м’язів-розгиначів кисті, що прикріплюються до зовнішнього надвиростка плечової кістки.
Основні симптоми:
- біль із зовнішнього боку ліктя;
- посилення болю під час розгинання кисті;
- дискомфорт під час піднімання предметів;
- слабкість хвату;
- біль під час рукостискання або відкривання дверної ручки.
Захворювання часто зустрічається у тенісистів, майстрів ручної праці, перукарів, офісних працівників та людей, які регулярно виконують одноманітні рухи кистю.
2. Медіальний епікондиліт («лікоть гольфіста»).
Ця форма характеризується ураженням сухожиль м’язів-згиначів кисті та пронаторів передпліччя, які прикріплюються до внутрішнього надвиростка плечової кістки.
Основні симптоми:
- біль із внутрішнього боку ліктя;
- посилення болю під час згинання кисті;
- дискомфорт при стисканні пальців у кулак;
- біль під час обертання передпліччя;
- зниження сили руки.
Медіальний епікондиліт часто виникає у спортсменів, які займаються гольфом, метанням, важкою атлетикою, а також у людей, чия професійна діяльність пов’язана з постійним згинанням кисті та навантаженням на передпліччя.
Методи діагностики
Для встановлення діагнозу лікар проводить огляд, оцінює локалізацію болю, силу м’язів і рухливість ліктьового суглоба. Виконуються спеціальні функціональні тести, під час яких пацієнт здійснює рухи кистю з опором.
За необхідності можуть призначатися додаткові обстеження:
- УЗД ліктьового суглоба — допомагає оцінити стан сухожиль, виявити структурні зміни та мікропошкодження.
- МРТ — використовується для детальнішої оцінки м’яких тканин у складних або тривалих випадках.
- Рентгенографія — допомагає виключити кісткові патології та інші причини болю.
Важливо провести диференційну діагностику, оскільки біль у лікті може бути пов’язаний також із пошкодженням зв’язок, артрозом, ураженням нервів або патологією шийного відділу хребта.
Сучасні методи лікування епікондиліту
Лікування залежить від тривалості захворювання, вираженості симптомів і ступеня пошкодження сухожиль. У більшості випадків застосовуються консервативні методи, які дозволяють уникнути хірургічного втручання.
1. Зменшення фізичного навантаження.
На початковому етапі рекомендується тимчасово обмежити рухи, які провокують біль. Необхідно зменшити навантаження на передпліччя, уникати тривалого стискання предметів і піднімання важких речей.
2. Медикаментозна терапія.
Для зменшення больового синдрому можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні препарати у вигляді гелів, мазей або таблеток. Їх призначає лікар з урахуванням протипоказань.
3. Фізіотерапія.
У комплексному лікуванні можуть використовуватися окремі фізіотерапевтичні методики, зокрема лазеротерапія та інші процедури. Їх доцільність визначається індивідуально. Високу ефективність в лікуванні епікондиліту останнім часом показує ударно хвильова терапія.
4. Лікувальна фізкультура.
Це один із важливих компонентів відновлення. Спеціальні вправи спрямовані на поступове зміцнення м’язів передпліччя, покращення еластичності сухожиль і відновлення функції руки. Особливе значення мають дозовані силові та ексцентричні вправи.
5. Ортези та бандажі.
Спеціальні налокітники або ремінці для передпліччя можуть зменшувати навантаження на уражені сухожилля під час роботи та фізичної активності.
6. Ін'єкційні методи лікування.
У певних випадках лікар може розглядати ін'єкційні методики. Однак кортикостероїдні ін'єкції здатні забезпечити короткочасне полегшення, але не завжди покращують довгостроковий результат. Тому їх застосування потребує обережності.
Ударно-хвильова терапія при епікондиліті
Ударно-хвильова терапія (УХТ) — це сучасна фізіотерапевтична методика, яка передбачає вплив акустичних хвиль на уражену ділянку сухожилля.

Метод широко застосовується в ортопедії та реабілітації для лікування різних захворювань опорно-рухового апарату, зокрема хронічних тендинопатій.
Як працює ударно-хвильова терапія?
Під час процедури спеціальний апарат генерує акустичні хвилі, які через аплікатор передаються до зони патологічних змін. Вони створюють механічний вплив на тканини, що може сприяти місцевим процесам відновлення, впливати на больову чутливість і стимулювати ремоделювання сухожильної тканини.
Основні потенційні ефекти УХТ:
- зменшення больового синдрому;
- покращення місцевих метаболічних процесів;
- стимуляція відновлення тканин;
- покращення функціонального стану ураженої ділянки;
- полегшення повернення до звичайної фізичної активності.
Своєчасне звернення до ортопеда або лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, правильна діагностика й індивідуально підібрана програма відновлення допомагають зменшити біль, повернути силу руки та запобігти повторному перевантаженню сухожиль.
Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я
Ця інформація взята з відкритих джерел та представлена Вам для ознайомлення. Вона не є керівництвом для діагностики та лікування та не замінює очної консультації лікаря.
Вертебролог у Дніпрі
На початок: «Види епікондиліту, причини та методи лікування»
Дата публікації: 19.11.2026
Statistics: 6

