Реклама:
В даний час перелік людських захворювань великий, і до нього постійно додаються нові вивчені недуги наукою, причому поштовхом до розвитку низки захворювань стають не тільки віруси, але і звичайні людські захоплення, зокрема захоплення іграми як автоматними, так і комп'ютерними.
У ігроманії кілька назв — гемблінг, лудоманія (від лат. ludus - "гра"). Вчені вважають, що ігроманія – досить серйозна хвороба. Порівняно недавно вона була внесена до списку психічних розладів. Це залежність без наркотику. Також існує думка, що основна маса людей, що товпляться біля автоматів і бездумно «ріжуться» в комп'ютерні ігри, — це ті, хто не встиг награтися у дитячому віці. А в такий спосіб заповнюється нестача гострих позитивних відчуттів.
Існує думка, що «підсісти» на ігрові автомати можуть тільки люди, які нічого не досягли в житті. Це не завжди так. Відомо безліч історій, коли успішні у фінансовій та соціальній сфері люди, які довго й завзято заробляли гроші та статус, практично відразу втрачали все, не знайшовши в собі сили байдуже пройти повз гральні заклади або вчасно зупинитися у грі. Так-так, це саме ті випадки, коли люди захворювали, причому дуже важко, і лише завдяки втручанню близьких одержимі грою починали лікуватися. Громанія зараз дуже часто порівнюється з іншими маніями (наркоманія, алкоголізм, тютюнопаління), тому чергова «доза» може стати початком нового етапу в розвитку «рецидиву лудоманії».
Чому iгроманія настільки схожа на інші залежності? Та тому, що азартні ігри сприяють підвищенню рівня гормону адреналіну в крові, який за своїм впливом дуже схожий з наркотичними речовинами! опухлих червоних очей та синіх кіл-мішків під ними). Визначити, чи страждає людина ще від шкідливої звички-ігроманії чи це вже готова хвороба, можна неозброєним оком.
Ігроманів останнім часом називають лудоманами - людьми з певними розладами на психічному рівні. Така людина постійно намагається пізнати таємний сенс гри, розгадати секрет щастя (мається на увазі комбінація цифр або зображень на дисплеї ігрового автомата), їй властива відчайдушність (але це не просто сміливість, властива стародавнім лицарям, а бажання ставити на кін все, що є) . Найважча стадія цієї хвороби — божевілля. На жаль, навіть таке трапляється. В даний час дуже правильно помічено, що ігроманія поряд з наркоманією, курінням та алкоголізмом є хворобою.
Але не варто забувати, що на лудоманію страждають не тільки любителі гральних автоматів, а ще й люди, надміру захоплені комп'ютерними іграми. Серед них також можна побачити як «хворих», так і володарів шкідливої звички. Обидві ці групи включають людей будь-якого віку.
Як правило, серед комп'ютерних ігроманів факт хвороби спостерігається рідше, часто причиною стає те, що одному грати не особливо цікаво, а інтернет-ігри можуть бути дорогими. Але зараз спеціально для цього існують інтернет-кафе, вирватися з чіпких лап яких людині, яка нічим іншим не захоплена, буває вкрай складно.
На думку вчених можна висунути три основні версії виникнення ігрової залежності.
Перша відображає теорію Зигмунда Фрейда, згідно з якою людина захоплюється грою через брак материнської турботи та любові у дитячому віці. З цією теорією можна не погодитися, оскільки причиною ігроманії, скоріш за все, може стати те, що людина недограла свого часу і намагається компенсувати брак справжнього, в ньому живе внутрішня дитина, яка явно нагадує про себе.
Інша версія базується на фізіологічних показниках: ігроманія може виникнути внаслідок зниження в організмі рівня гормональної речовини дофаміну, яке відповідає за почуття задоволення. Людина, відчувши дофаміновий голод, вирушає за позитивними емоціями в казино, ігровий клуб чи інтернет. Ось тільки не завжди отримує гарний настрій. Це, звичайно, не зовсім психологічний аспект.
Остання версія, яку пропонують нам вчені, — особливості характеру або склад психіки. Просто зараз людина не задоволена своїм життям, а занурення в гру допомагає йому розслабитися і ні про що не думати за винятком гри, зрозуміло. Безумовно, знову застосовна версія про внутрішню дитину: діти можуть не думати про багато турбот, надаючи їхнє рішення батькам, їм хочеться пограти, побешкетувати, не замислюючись про серйозність наслідків, і при цьому залишитися безкарним. У цей момент гравець вважає, що всі його турботи будуть дозволені кимось іншим.
Розвиток ігрової залежності пригнічує природні захисні механізми організму, відбувається ослаблення інстинкту самозбереження, так званий «параліч волі», а також знижується імунітет, страждають бар'єрна функція печінки, нирок, утруднюється біохімічне очищення середовищ.
У центральній нервовій системі людини є центр задоволення. Після впливу на цей центр «дозою» гри з'являється почуття комфорту та ейфорії за рахунок вироблення дофаміну.
За допомогою фізіотерапевтичних методів можна блокувати передачу імпульсу в центр задоволення від периферичних рецепторів, що виникають у гравців при активізації азарту, і знизити потяг до гри. Як варіант - вплив променем лазера на біологічно активні точки, що знаходяться на шкірі.
Можливо використання медикаментозних засобів, спрямованих на корекцію особистісних особливостей гравця таким чином, що саме уявлення про гру викликає реакцію тривоги, попередження про небезпеку, таким чином, активізуючи інстинкт самозбереження.
Наші фахівці для мобілізації та зміцнення вольових процесів, пошуку індивідуальних мотивацій та активізації внутрішніх резервів особистості, в комплексі з іншими лікувальними заходами, застосовують сучасні методи кодування та переконання при збереженні свідомості, без занурення у глибокі гіпнотичні стани. Використовується Еріксоновський гіпноз, та нейролінгвіністичне переконання.
Адекватне медикаментозне лікування, активізація інстинкту самозбереження, створення твердої, усвідомленої установки на відмову від гри, незмінно дає успішний результат при своєчасному лікуванні.
Дата публікації: 21.01.2023
Statistics: 211
